Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стернина

Стернина, -ни, ж. Нижняя часть стебля, остающаяся на полѣ послѣ снятія хлѣба. Ум. стерни́нка, стерни́ночка. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Мет. 388.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЕРНИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЕРНИНА"
Батуньо, -ня, м. Ум. отъ батько.
Вівчий, -а, -е. Овечій. Вх. Лем. 425.
Відкочувати 2, -чую, -єш, гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи. К. Хмельн. 13.
Вуй, вуя, м. Дядя. Желех. Ум. вуйко. Cм. стрий, дядько.
Дзвіно́к, -нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. І. 14. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіно́чок.
Ожльоди, -дів, м. мн. = ожелест. Вх. Лем. 455.
Посовітуватися, -туюся, -єшся, гл. = порадитися. Шевч. 298.
Синьота, -ти, ж. Синій цвѣтъ. На плахті синьоти багато, то й звуть: плахта-синітка. Волч. у.
Склярський, -а, -е. Стекольщичій.
Сторчити, -чу́, -чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. Cм. сторчувати, сторцювати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТЕРНИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.