Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Діва́ха, -хи, ж. Ув. отъ діва.
Дяк, -ка́, м. Дьячокъ. Прийшли попи — почитали, прийшли дяки — поспівали. Чуб. ІІІ. 442. Притаїлись попи й дяки, що папству служили і по панській неписьменну голоту дурили. К. Досв. 212. Ум. дя́ченько. Ой мандрували два дяченьки з микільської школи. О. 1861. XI. Ніс. 9.
Забісо́ваний, -а, -е. Упорный, упрямый. Був з нього козарлюга забісований. Що скаже, те й зробить, удача міцна в чолов'яги. Г. Барв. 448.
Заме́люватися, -лююся, -єшся, гл. Завираться. Він уже замелюється. Харьк. у.
Зва́житися, -жуся, -жишся, гл. Отважиться, осмѣлиться, рѣшиться. Не зважилась розлучати, поблагословила. МВ. ІІ. 21.
Кадовбина, -ни, ж. Небольшая прорубь.
Короволітник, -ка, м. Раст. Veronica agrestis. Вх. Пч. І. 13.
Крушити, -шу́, -ши́ш, гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. І. 232.
Повковник, -ка, м. и пр. = полковник и пр.
Царинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ца́рина. 2) Огороженное мѣсто при усадьбѣ, предназначенное для сѣнокоса. Шух. І. 21. 165.