Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Дале́зний, -а, -е. Очень далекій.
Дарівщи́на, -ни, ж. Подаренное. Ми на дарівщині житимемо.
Дзиндзи́кати, -чу, -чеш, гл. = Дзижчати.
Змолодіти, -ді́ю, -єш, гл. Помолодѣть. Все у природі немов змолоділо.
Ошарпати, -паю, -єш, гл. = обшарпати.
Паронька, -ки, ж. Ум. отъ пара.
Скрутіль, -ля, м.
1) = скрутій.
2) Свернутый пучекъ соломы.
Сухорлявий, -а, -е. Сухощавый. Єремія був з себе високого зросту і сухорлявий.
Щадність, -ности, ж. = ощадність.