Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Гловень, -ня, м. = гловарь.
Дра́тва, -ви, ж. Дратва. Що шилом приколе, дратвою прив'яже. Ум. дра́твиця, дра́товка. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти.
Єдине́ць, -нця́ м. = єдина́к 1. Ум. єдини́чок, єди́нчик. Бодай же море не процвітало, вічними часи висихало та що мого сина єдиничка, єдиничка у себе взяло.
Забу́дько, -ка, м. Забывчивый человѣкъ. Який же з тебе забудько, хлопче.
Згри́зти Cм. згризати.
Очутися, -чуюся, -єшся, гл. = очутитися 1.
Перекудкудакати, -каю, -єш, гл. Перестать кудахтать.
Попід'їздити, -димо, -дите, гл. Подъѣхать (о многихъ).
Услід нар. Вслѣдъ. За нею вслід і батько.