Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сницарь

Сницарь, -ря, м. 1) Ваятель, рѣзчикъ. 2) Колесникъ, каретникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 161.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СНИЦАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СНИЦАРЬ"
Бождеревок, -вка, м. Раст. Hypericum perforatum. Лв. 99.
Ворогувати, -гую, -єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.
Дивце́, -ця́, с. Ум. отъ диво.
Княжа, -жати, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. І. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.
Ма́ївка, -ки, ж. Гречиха, посѣянная въ маѣ.
Плетеник, -ка, м. Крендель. Угор.
Пороспочинати, -на́ю, -єш, гл. Начать (во множествѣ).
Пошморга, -ги, ж. Сученый ремешокъ. Александров. у.
Скрупілий, -а, -е. Заскорузлый. Кожух скрупілий. ЗОЮР. І. 319.
Тління, -ня, с. Тлѣніе. К. МХ. 44.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СНИЦАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.