Гидити 2, -джу, -диш, гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна.
Заміша́ння, -ня, с. Смятеніе, замѣшательство.
Зімовни́к, -ка, м. Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу.
Змити, -ся. Cм. змивати, -ся.
Машерува́ти, -рую, -єш, гл. Маршировать, идти. Въ пѣснѣ о вѣтрѣ въ знач. дуть. З-за гори високої вітер маширує.
Підбережка, -ки, ж. пт. = берегуля.
Потурати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Потворствовать, поблажать, мирволить. Ей, не потурай дитині змалечку, бо на старість з його не буде людей. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці.
2) Обращать вниманіе. У петрівку не можна всіх пісень співати, а ми не потураємо на те, співаємо всіх.
Розбирати, ся = розбірати, -ся.
Тип, -пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу
Фосувати, -сую, -єш, гл. Прорѣзывать канавами. Ґрунта фосовані.