Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Захворі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Захворать. Мнж. 28, 131. Чуб. V. 482.
Лиси́чий, -а, -е. Лисій. Нагибали нору лисичу. О. 1861. V. 70.
Навіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. наві́рити, -рю, -риш, гл. Давать, дать въ долгъ. Шинкарочки мене знає, на сто рублів навіряє. Бал. 2.
Нагото́ві нар. Наготовѣ. Стояла постеля наготові для проїзжих панів. Стор.
Наскіпатися, -паюся, -єшся и наскіпуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. наскіпатися, -паюся, -єшся, гл. Набрасываться, наброситься, нападать, напасть; приставать, пристать. Доля... як лихоманка, — не розбіра, на кого наскіпаться; чоловік, чи пан, — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Як наскіпався на мене, так куди тобі! Мир. Пов. І. 142. Наскіпався, мов на батька. Ном. № 3465.
Ненаїсть, -ти, ж. Ненасытность. Камен. у.
Перечикати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. перерѣзать.
Поприндитися, -джуся, -дишся, гл. Разсердиться, раскапризничаться (о многихъ). Дівчата поприндилися на хлопців та й не пішли у танець.
Стоячки нар. Стоймя. Шух. І. 235,
Чинчериї, -їв (м. ?). Кандалы, оковы. Угор.