Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скусівник

Скусівник, -ка́, м. Раст. Arnica montana L. Вх. Зн. 64.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 147.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКУСІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКУСІВНИК"
Відбиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відбитися, -діб'юся, -б'єшся, гл. 1) Отбиваться, отбиться. Од троянців одбивались. Котл. Ен. VI. 62. 2) Удаляться, удалиться, отдаляться, отдалиться, отбиться. Від роду відбилася. Чуб. V. Тут родилася, тут хрестилася, у чужую сторононьку да й відбилася. Мет. 3) Отражаться, отразиться. В прозорій воді відбиваються золоті верхи. Левиц. І. 4) О кобылѣ: случиться съ жеребцомъ. Шух. I. 211.
Жи́чка II, -ки, ж. Ум. отъ жиця.  
Закалю́жений, -а, -е. Испачканный въ жидкой грязи. Свиня закалюжена. Зміев. у.
Зва́лювати, -люю, -єш, сов. в. звали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. О. 1862. IV. 89. Звалять дуба в кручу. Хата, 67. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валютах. Харьк. у.
Кільце, -ця, с. 1) Кругъ, кружекъ. Ой у місці в крайній хаті кільцем танець ходить. Гатц. 296. 2) Кольцо вообще, за исключеніемъ носимаго на пальцѣ. Ведмідь здоровий, та кільце в носі. Ном. № 4228. Хто старцям милостину подавав, то все перед ним і лежить: чи шматок хліба, чи кільце ковбаски. ЗОЮР. І. 306. 3) Звено. Біда за біду чепляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164.
Музи́чка, -ки, м. 1) Плохой музыкантъ. 2) Жукъ скрипунъ, Dorcadion. Мнж. 185.
Одноруч нар. Одной рукой. Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Черниг. у.
Повивати, -ва́ю, -єш, сов. в. повити, -в'ю, -єш, гл. 1) Обвивать, обвить, повить. Молодиця в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком. Стор. МПр. 54. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло, в китайку повите. Шевч. 48. 2) Пеленать, спеленать. Молодая Оленочка синочка родила, повила його, повила та у білії пелюшки. Чуб. V. 890. Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого повивала. Шевч. 128. Переносно: рожать, родить. І прийшла година і я тя повила, грудьми годувала, до серця тулила. Гол. III. 454. 3) Завивать, завить. Ой ти, вербо кудрявая, хто на тобі кудрі повив? Чуб. III. 117. 4) Вить, свить (вѣнокъ). Старости, пані старости! благословіть молодій вінки повить! Мил. Св. 3.
Поплавець, -вця́, м. Поплавокъ. На березі рибалка молоденький на поплавець глядить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 118).
Цнотонька, -ки, ж. Ум. отъ цно́та.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКУСІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.