Вершень, -шня, м. = верхівень.
Кавелок, -лка, м. = кавалок. Употреблено въ значеніи: комокъ, безформенный кусокъ. Хиба ж це пампушки? Це кавелки якісь. г.
Кобзина, -ни, ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною.
Ляга́ти, -гаю, -єш, сов. в. лягти́, -жу, -жеш, гл. 1) Ложиться, лечь. Так мені жилося: устаю — плачу і лягаю плачу. Лучче мені та гіроньки копати, аніж мені з нелюбом та спати лягати. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло. Курява лягає. Субота — не робота: помий, помаж та і спати ляж. Еней на піч забрався спати, зарився в просо, там і ліг. 2) Только сов. в. Умереть. Робила цілий вік панам, та мабіть ляжу як кістка гола. 3) Заходить, зайти (о солнцѣ). Лягло сонце за горою, зорі засіяли.
Невданючий, -а, -е., Ув. отъ невда́ний. Рѣшительно ни къ чему неспособный.
Обхідний, -а́, -е́. — хата Хата состоящая изъ хати, світлиці, хатини и хижі.
Півка, -ки, ж. (= пілка) = пелена. За ним, за ним дівчиниця несе дитя в півці.
Постник, -ка, м. Постникъ.
Стусан, -на, стусень, -сня, м. Тумакъ, ударъ кулакомъ. Гей хто зо мною вийде битись, покуштувати стусанів? стусана да́ти. Ударить кулакомъ. Такого стусана дав, що так і облилась сльозами.
Тараня, -ні, ж. Рыба тарань, Abramis vimbra L. Чумак чумака таранею дошка, а сам у його з воза потягує чабака. Ум. таранька.