Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ».
Де́нце, -ця, с. Донышко. Ум. отъ дно.
Зау́шниця, -ці, ж. 1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! 2) Лента, перевязываемая отъ одной серьги къ другой и опускаемая на груди. 3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. 4) мн. Жабры (у рыбы).
Ле́ґа, -ґи, об. = лежень. Свекор не давав невістці їсти, що леґа була.
Накру́чувати, -чую, -єш, сов. в. накрути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Накручивать, накрутить, наворачивать, наворотить. Наше діло мірошницьке: накрути та й сядь. 2) Заводить, завести (о пружинахъ, напр., въ часахъ). 3) Нарывать, нарвать (о нарывѣ).
Отже нар.
1) Вѣдь. Отже збреше бісів син! Отже доведеться самому йти.
2) Поэтому, слѣдовательно, итакъ.
Пообдиматися, -маємося, -єтеся, гл. Надуться (о многихъ). Дощ іде, а люде ж то сидять на базарі, померзли, пообдимались як сичі.
Решетник, -ка, м. Грибъ изъ породы Bobtus.
Уповивач, -ча, м. = повивач.
Шпоришки, -шок, ж. = порічки.