Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
Воняти, -няю, -єш, гл. = смердіти. Не їж цибулі й вонять не буде.
Гугни́во нар. = Гугняво.
Гуррика́н, -ну, м. Ураганъ. І мов той гуррикан ширококрилий я мчусь. Тучі, що вітрами гонить-крутить гуррикан летучий.
Зоключений, -а, -е. Загнутый крючкомъ. Дзюбак зоключений у орела.
Линю́щий, -а, -е. Линючій, линяющій. Заполоч линюща.
Обшивчастий, -а, -е. обшивчасті (уставки). Уставки особымъ образомъ вышитыя.
Порозвеселяти, -ля́ю, -єш, гл. Развеселить (многихъ).
Співуха, -хи, ж. Пѣвунья. Співуха невсипуща.
Упинати, -наю, -єш, сов. в. уп'ясти́, упну, -неш, гл. Впускать, впустить (когти). уп'ясти очі. Уставиться глазами. Уп'явши очі у кінець ґнота, божевільно дивився на світло.