Брататися, -таюся, -єшся, гл. Брататься, дружиться, входить въ дружбу. При добрій годині й чужі братаються, при лихій годині й свої цураються. Батько мій не братався з панами. Того ж батька, такі ж діти, — жити б та брататься.
Гарель, -ля, м. = гаріль.
Гри́вка, -ки, ж. 1) Ум. отъ Грива. 2) Одно полотнище плахти отъ таліи до косточекъ ногъ. А я тую плахту шануватиту, із припічка горшки вийматиму, гривками лавки стиратиму.
Намовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. намо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Уговаривать, уговорить, убѣждать, убѣдить, склонять, склонить. Намовили її, щоб випросила собі Одарку. П'є в корчмі, гуляє, дівча намовляє: «Ходи, дівча, з нами, з нами двораками». 2) Наговаривать, наговорить, клеветать, наклеветать.
Неслух, -ха, м. Непослушный человѣкъ.
Починати, -на́ю, -єш, сов. в. почати, -чну, -не́ш, гл.
1) Начинать, начать. Я не знаю, що мені робити, що мені почати. Тогді козаки як діти не гаразд починали, по дві штуки гармат набірали.
2) = починатися.
Увірчувати, -чую, -єш, гл. = увертати 1.
Умотати, -ся. Cм. умотувати, -ся.
Ухати, ухаю, -єш, одн. в. ухнути, -ну, -неш, гл. Кричать, крикнуть: ухъ! Плачеш, плачеш, та й ухнеш.
Цькувати, -кую, -єш, гл. Травить. На що ж ти собаками цькуєш? Рябко, уджга! — цькував дід та все лаявся.