Заги́лювати, -люю, -єш, сов. в. загили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Ударять, ударить палкою (гілкою) мячъ, бросал его. 2) Ударять, ударить (человѣка), заѣхать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились.
Овечник, -ка, м. Хлѣвъ для овецъ, овчарня.
Пов'ялити, -лю, -лиш, гл. Сдѣлать вялымъ, заставить увянуть. Холодна та зіма була, цвіт пов'ялила.
Пороздягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Раздѣться (о многихъ). Пороздягалися, давай усі топтатись (у потоці) та шукати.
Приквоктувати, -тую, -єш, гл. Сопровождать что-либо кудахтаньемъ. Поставили на покуть кутю з узваром. Грицько приквоктував, щоб неслись кури і дитинку вчив, держучи на руках.
Прикмечувати, -чую, -єш, гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить.
Реєнт, -та, м. Регентъ.
Рочистий, -а, -е. Годовой, бывающій разъ въ году. Ішлося вже до Різдва. Рочисте свято клопотало кожну семю.
Шмаровоз, -воза, м.
1) Подмазывающій колеса, а затѣмъ и всякій, имѣющій много дѣла съ возами, выпачканный постоянно въ смолу, много ѣздящій, напр. занимающійся извозомъ.
2) Грязно одѣтый человѣкъ. Пішли парубки, лишень шапки видко, лишилися шмаровози — подивитися гидко.
Шмигляти, -ля́ю, -єш, гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шмигляв по морю, як циганус.
