Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Беґас, -са, м. Безпутникъ, негодникъ. Желех.
Вертатися, -таюся, -єшся, сов. в. вернутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Возвращаться, возвратиться, воротиться. Вернітеся, літа мої, хоч до мене в гості. Не вернемось, не вернемось, не знаєм до кого. Мет. 106. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся. Ном. № 3676. 2) вернеться світ кому. Голова у кого кружится. Лежать наша Тетяна, вернеться їй світ. Г. Барв. 537.
Оттам нар. Вотъ тамъ. Оттам на городі вовк свиню ззів. Ум. оттамечки.
Повикручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и викрутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Кв. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх. Васильк. у.
Поледачитися, -чуся, -чишся, гл. Полѣниться. Поледачився сам піти та послав дурного хлопця. Новомоск. у. (Залюб.).
Поробляти, -ля́ю, -єш, гл. Подѣлывать. А що поробляєте, куме? Черк. у.
Приязний, -а, -е. 1) Расположенный, дружелюбный. Ти був батькові противніщий, а до його був батько приязніший. Н. Вол. у. 2) Любезный кому. Юрий славний, Богові святому приязний. Драг. 37.
Смикове, -вого, с. Иронически: подать. Камен. у.
Унятливий, -а, -е. Внимательный. Став він.... ласкавий: мовчущий як перше, а унятливий, став піклуватий такий. МВ. ІІ. 153.
Шанувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Ном. № 9353. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. 2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128. 3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. О. 1862. І. 29. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Ном. Шанує сусідські діти варениками. Г. Барв. 350. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату. Грин. III. 426. 4) шанувавши слухи ваші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Ном. № 13040. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: шануючи бога та й вас, яко ґречних. Фр. Пр. 88; шаную (кому) го́нор. Гн. І. 129.