Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

світач

Світач, -ча, м. 1) Маленькій желѣзный подсвѣчникъ для восковой свѣчи у иконы: желѣзный стержень, вбиваемый въ стѣну или божник, съ трубочкой для свѣчи. Волк. у. Cм. світич. 2) Въ курной полѣсской хатѣ: четырехугольная деревянная труба, спускающаяся изъ крыши въ избу, внизу подъ нее подвѣшена желѣзная рѣшетка, на которой вечеромъ зажигаютъ лучину. Чуб. VII. 390.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТАЧ"
Заграбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Заграбить, отнять. Заграбував волика. О. 1862. І. 43.
Закарлючувати, -чую, -єш, сов. в. закарлю́чити, -чу, -чиш, гл. Загинать, загнуть крючкомъ.
Закури́ти, -ся. Cм. закурювати, -ся.
Козача, -чати, с. Дитя казацкое. Желех.
Лузга́, -ги, ж. Шелуха. Я ліпила шишки з гречаної лузги, щоб давилися дружки.
Осібний, -а, -е. Особый, особенный, отдѣльный.
Плетінь, -тня, м. Плетень. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся, труба золотая. Мет. 295.
Різномасткий, -а, -е. Разноцвѣтный.
Розшарітися, -ріюся, -єшся, гл. = розчервонітися. Дивлюсь; вона так розшарілась. Екатер. у.
Устілка, -ки, ж. Стелька (въ сапогѣ). Кромѣ кожаной крестьяне кладуть устілку еще и изъ соломы. Чуб. VII. 419. Ой тим же я не прийшов, що чорт-має підошов; у батьківських стидко, бридко, а в матерніх не схотілось, що устілки волочились. Н. п. Устілкою жінчиною його дражнили. Грин. ІІ. 165. Ум. у́стілочка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВІТАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.