Ди́хати, -хаю, -єш а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Мовчи та диш! Над ним воли своїм духом дихали. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. Важким духом дише. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише.
Допомина́тися, -на́юся, -єшся, гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминав, той допоминає.
Жовтокри́лий, -а, -е. Желтокрылый. Ой не ходи коло води, жовтокрилий кобче.
Змощувати, -щую, -єш, сов. в. вмости́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Намащивать, намостить, настилать, настлать. Жінка не злюбим й високу кровать змостила.
2) Свивать, свить гнѣздо.
Клець, -ця, м. Чурбанъ, обрубокъ столба. и Ум. клецьок.
Нашильник, -ка, м. Нашильникъ (въ дышловой упряжи).
Омелюх, -ха, м. Желтоносый дроздъ, Turdus viscivolus.
Поназдирати, -ра́ю, -єш, гл. Надрать (во множествѣ). З ляхів козаки поназдирали.
Поторохтіти, -хчу, -тиш, гл. Погремѣть, постучать.
Уштурити, -рю, -риш, гл. Всунуть.
