Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

світич

Світич, -ча, м. 1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТИЧ"
Зідра́ти, здеру, -ре́ш, гл. = здерти.
Курлу! меж., выражающее крикъ журавля. Коли це один журавель: курлу! Грин. I. 223.
Милода́нка, -ки, ж. Возлюбленная.
Навро́чити Cм. наврочувати.
Перебиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. перебитися, -б'ю́ся, -є́шся, гл. 1) Перебиваться, перебиться. Палиця перебилася. 2) Сражаться, сразиться. А я ж тих турків да й не боюся: а й я з ними в полі переб'юся. Чуб. III. 275.
Підгатити Cм. підгачувати.
Помирити, -рю́, -риш, гл. Помирить. Може й Хмельницькому доведеться їх помирить. Стор. МПр. 89. Пійди лишень помири їх. ЗОЮР. І. 162.
Порозжаковувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и розжакувати, но во множествѣ.
Сапальник, -ка, м. Полольщикъ.
Стоянок, -нка, м. 1) Ум. отъ стоян. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 22.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВІТИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.