Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

світати

Світати, -тає, гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТАТИ"
Весела, -лої, ж. = веселка. Вх. Зн. 6.
Гайвороня, -няти, с. Граченокъ.
Здоровлю́чий, -а, -е. Большущій. Зміев. у., Ув. отъ здоро́вий.
Здрі́бна нар. Мелко. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Гол. II. 17. Ум. здрібне́нька.
Набасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Вдоволь наскакаться (о конѣ).
Намуркота́тися, -кочу́ся, -чешся, гл. Намурлыкаться.
Неправдивий, -а, -е. 1) Лживый, неправдивый. Моя доле неправдива. Шевч. 2) Притворный. 3) Не настоящій, поддѣльный.
Парубочок, -чка, м. Ум. отъ парубок.
Розшити Cм. розшивати.
Употрійні нар. Втрое. О. 1861. XI. Свид. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВІТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.