Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

свіргун

Свіргун, -на, м. = цвіркун. Вх. Пч. І. 6.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 108.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІРГУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІРГУН"
Ватрак, -ка, м. Кухонный очагъ на дворѣ. Желех.
Каламітний, -а, -е. = каломутний.
Лі́тішний, -а, -е. = літошній. Вх. Зн. 33. Желех.
Млинкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Очищать зерновой хлѣбъ на вѣялкѣ. Винниц. у.
Наба́зграти, -раю, -єш, гл. Напачкать, написать каракули.
Нало́патися Cм. налопуватися.
Оступ, -пу, м. Лѣсъ вокругъ поляны? Думка його.... линула.... у ту білу хатину поміж темним гайовим вступом. Г. Барв. 143, а описаніе оступу стр. 135.  
Придавити Cм. придавлювати.
Убогачення, -ня, с. Обогащеніе.
Хвилювати, -люю, -єш, гл. 1) Волноваться, бѣжать волнами. Хвилює річка. Трави у степу хвилюють на просторі. К. Псал. 211. 2) О слезахъ: дрожать на глазахъ. Він подививсь мені в вічі і подививсь на дочку. А в дочки сльози хвилюють. МВ. ІІ. 117.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВІРГУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.