Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Задзвені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Зазвенѣть.
Затю́пати, -паю, -єш, гл. Побѣжать маленькой рысцой.
Містяни́н, -на, м. Горожанинъ.
Мо́лодіж, -жі, ж. Молодежь. Вся молодіж пустилась у танець.
Плюгавити, -влю, -виш, гл. = плюганити.
Розіспатися, -плю́ся, -пи́шся, гл. Разоспаться. Вечеряйте ж, дітки, я розіспався.
Торочення, -ня, с.
1) Обшиваніе бахромой.
2) Болтовня.
Холіва, -ви, ж. ? Низові холіви запорозькі.
Цвіток, -тка, м. = квітка. Ум. цвіточок.
