Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бризкати, -каю, -єш, гл. Брызгать. Дощик бризкав. Чуб. ІІІ. 218.
Гряни́шний, -а, -е. Граничный, граничащій. Гряничні знаки. К. Іов. 52. Себе царем пустинь грянишних. славе. К. ПС. 53.
Кло, кла, с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. Шух. І. 249. 2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425. 3) Ростокъ. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425.
Клубатий, -а, -е. Съ широкими бедрами. Клубата коняка.
Піддячий, -чого, м. Помощникъ дьячка. Зараз по нашого о. Петра та по дяка й піддячого посилай. Г. Барв. 466. Наш піддячий любить борщ гарячий, а голодний їсть і холодний. Ном. № 12142.
Подонишпорюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Доискаться, докопаться.
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл. 1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Мет. 146. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. І. 1. 2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Чуб. III. 470. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував. Мил. 45. 3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали. Чуб. V. 802.
Полоть, пілтя, м. = полоток. Пілтя ніхто не мастить. Ном. № 13281.
Простарцювати, -цюю, -єш, гл. Пробыть нищимъ. Отак вік свій і простарцював, а робити не хотів. Харьк.
Тарабанчик, -ка, м. 1) Ум. отъ тарабан. 2) Барабанщикъ. В чистім полю тарабанчик б'є. Гол. І. 136.