Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сват

Сват, -та м., мн. свати и сватове. 1) Отецъ зятя пли невѣстки; сватами называются прежде всего родители мужа ло отношенію къ родителямъ жены и наоборотъ, а затѣмъ, въ такомъ же отношеніи, и ближайшіе родственники супруговъ. Маркев. 109. Онисько мені сват, бо мои сестра ла його братом. Харьк. 2) сватами взаимно называются совершившіе между собою какую-либо коммерческую сдѣлку. 2) Также и свато́к. Желѣзный стержень внутри ткацкаго челнока, на которомъ вращается шпулька съ нитками. Вас. 166. Ум. и ласк. сватко, свато́к, свато́чок, сватонько, сватуньо. Грин. III. 485. К. ПС. 33. Ви, сватуню, будете ще довго, довго жити. Левиц. І. 377. За исключеніемъ свато́к и свато́чок, употребляются лишь въ двухъ первыхъ значеніяхъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 104.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВАТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВАТ"
Булянка, -ки, ж. = бульбисько. Гн. 11. 107.
Відбубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що папі йому скаже. МВ. (О. 1862. ІІІ. 64).
Гафини, -фин, ж. мн. = афини. Вх. Зн. 1.
Зала́млювати, -люю, -єш, сов. в. залама́ти, -ма́ю, -єш и заломи́ти, -млю́, -миш, гл. 1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сдѣлать крюкъ (въ пути). Грин. І. 236. 2) — кого. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ какого либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Бинду. К. ЦН. 226.
Зівака́ нар.дати. Прозѣвать. Такий то з тебе стрілець, уже й зівака дав. Волч. у.
Мо́рскати, -каю, -єш, гл. Хлестать, бить. А тут лях за чуб хватає і скляницею межи очі морскає. Макс.
Наущати, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу, -стиш, гл. 1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наусти́ти. О. 1861. IX. 76. 2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому. О. 1862. II. 72.
Перехов, -ву, м. перехо́ванка, -ки, ж. Прятаніе; укрывательство.
Скаля I, -ля, с. соб. 1) Клепки бочки, кадки. Желех. 2) Лучина, щепка. Вх. Зн. 63.
Ущербитися, -блю́ся, -бишся, гл. 1) Надщербиться. 2) Понесть потерю, убытокъ. Нехай в тії криниченьки водиця вщербиться. Мил. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВАТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.