Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Да́чка, -ки, ж. Денежный сборъ, податной сборъ. Шух. І. 51.
Завали́ти Cм. завалювати.
Зучати, -ча́ю, -єш, сов. в. зучи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. Конст. у.
Квартонька и кварточка, -ки, ж. Ум. отъ кварта.
Кватирька Cм. кватирка.
Позвіювати, -віюю, -єш, гл. Свѣять, сдуть (во множествѣ). Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля. Славяносерб. у.
Притвор, -ру, м. Притворъ въ церкви. Левиц. І. 13. Шух. І. 115. Обізвалось два ангела у притворі. Мил. Св. 20.
Сире́ць, -рцю́, м. 1) Ум. отъ сир. Шух. І. 203. Сирцем присипають, в масличко вмочають. Мет. 163. 2) Невыжженный кирпичъ. Екатерин. г.
Сковзатися 2, -заюся, -єшся, гл. = сковзатися. О 1862. І. 41.
Толок, -ка, м. 1) = толк = товк. Треба брехні толок дать. Ном. № 6862. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. Кобел. у. випасти, спасти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Драг. 183. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Драг. 79. Йому не спади на толок. Харьк. г. 2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока. Лебед. у. Міусск. окр.