Ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Cм. Керувати.
Зали́шок, -шку, м. Излишекъ. На малу міру сот зо три з залишком.
Заступо́чок, -чка, м. Ум. отъ заступ.
Каралуш, -ша, м. Клинъ, которымъ сбиваютъ плоть.
Молоди́ло, -ла, Раст. Sedum telephium.
Охворіти, -рію, -єш, гл. Заболѣть.
Самісінький, -а, -е. 1) Какъ разъ самый. Над самісіньким краєм гори стояли рядами гулящі люде. Схаменувся на самісінький свят-вечір. Годував його і доглядав аж до самісінької смерти.
2) Совершенно одинъ. Самісінькі сухарі гризе, — нічого нема. Зосталась я самісінька.
Сором'яжливий, сором'яжний, сором'язли́вий, -а, -е. = соромливий. Сором'язлива вже така.
Спромога, -ги, ж. Возможность, средства. Не скупість, — така спромога.
Шпувати, -шпую, -єш, гл.
1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує.
2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує.
3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її.
4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що.