Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Герун, -на, м.
1) Волъ съ короткими тупыми рогами.
2) Кувшинъ съ отбитымъ верхомъ.
Глушканя, -ні, ж. = глушка. 2.
Дві́чи, дві́чі, чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть.
Заґрундзьо́вувати, -вую, -єш, сов. в. заґрундзюва́ти, -дзюю, -єш, гл. Завязывать, завязать узломъ такъ, что трудно развязать.
Колотник, -ка, м. Забіяка, сварливый.
Попадати, -даємо, -єте, гл. Упасть (о многихъ). Обидва попадали мертві. Безлично употребляется и въ ед. ч. Инше попадало між тернину.
Поцвісти, -ту́, -те́ш, гл.
1) Поцвѣсть нѣкоторое время. Ще тиждень поцвітуть та й зав'януть ваші квітки.
2) Покрыться плѣсенью. Так у хаті вохко, що й хліб поцвів. Баба... така стара, що вже аж поцвіла.
Снозити, -жу́, -зи́ш, гл. Придѣлывать сно́зи.
Трямок, -мка, м. см. трям.
