Бридня, -ні, ж. = бредня. Не що дня бридня. Ум. бриденька. Кургикали все пісеньок: козацьких, гарних запорозьких, а які знали, то московських вигадували бриденьок.
Дзиз, -за, м. Оводъ. Січеться в вічі дзизом. Він ди́виться на ме́не дзи́зом. Онъ волкомъ на меня смотритъ, непріязненно смотритъ. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п'яну руч, бо щось дзизом усі дивлються на мене.
Доса́да, -ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата — велика досада. Досада скребе, як кішка лапою. Ум. доса́донька.
Дра́нка, -ки, ж. 1) Изношенное бѣлье, изношенная одежда. Сорочечка — дранка. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. 2) = дра́ниця. Ум. дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті.
Натупати, -паю, -єш, гл.
1) Нагрязнить ногами.
2) Пригрозить, топая ногами.
Оводня, -ні, ж. соб. Оводы. Оводня б'є, через те. ховаємо волів у курені.
Оплакувати, -кую, -єш, сов. в. оплакати, -чу, -чеш, гл. Оплакивать, оплакать. Як ти будеш у степу помирати, ой хто ж тобі голову оплаче?
Поярмаркувати, -ку́ю, -єш, гл. Продать или купить на ярмаркѣ.
Стіглувати, глую, -єш, гл. О стадѣ скота: останавливаться для отдыха. Стіглували там колись свині. Cм. тирлувати.
Чтити, чту, чтиш, гл.
1) = шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти.
2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити.