розвідка
Розвідка, -ки, ж. 1) Развѣдываніе, слѣдствіе. Недовгий час розвідує Всевишній, щоб нас судом правдивим осудити: без розвідок могущого вбиває. 2) Изслѣдованіе (научное). 3) Жена разведенная съ мужемъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 35.
Том 4, ст. 35.