розвісити
Розвісити, -шу, -сиш, гл. 1) = розвішати. 2) — вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив. 3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 35.
Том 4, ст. 35.