Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Будинковий, -а, -е. Относящійся къ строенію, зданію. Вапна будинкова.
Гаряч 2, -ча, -че Краткая форма отъ гарячий. Лучче мені, моя мати, гаряч камінь їсти.
Дибка́ 2 нар. На дыбы. Дибка став.
Догря́катися, -каюся, -єшся, гл. Достучаться, а въ переносномъ смыслѣ: добиться, достичь, добыть. Де ж то він догрякався? Бач, прохав, і таки здобувся.
До́ленька, до́лечка, -ки, ж. Ум. отъ до́ля.
Засва́татися, -таюся, -єшся, гл. Посвататься. Поздоровляю тебе засватавшись.
Кусник, -ка, м. = кусок.
Повлежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Улежаться (во множествѣ). Уже повлежувались груші.
Шупити, -плю, -пиш, гл. Смыслить, понимать. Не вміє нічого невістка зробити, а-ні-же не шупить у господарстві. Шупить Сірко, де кабана смалять. Та я то трохи і в картах шуплю.
