Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брити, брию, -єш, гл. = голити.
Вежовий, -а, -е. Башенный. вежовий дім. Тюрьма. Звенигородка. Рк. Левиц.
Гетьманонько, -ка, м. Ум. отъ гетьман.
Крепацтво, -ва, с. Крѣпостное состояніе. Такий то виходився хороший, моторний, і не пізнати йот, що в гіркому крепацтві зріс. МВ. І. 37.
Нагати́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сдѣлать запруду. 2) Наложить много. Нагатила пшона в куліш, що й ложкою не повернеш.
Обвірчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. обверті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Обвиваться, обвиться, завернуться.
Принуждатися, -даюся, -єшся, гл. Одолжаться у кого, обращаться въ нуждѣ. Хто їх зна, як вони жили; вони до мене нічим не принуждались, а я їх не богарадив; не було так, щоб вони запрошували про що, і не знаю я про них. Екатер. у.
Творців, -цева, -ве Принадлежащій творцу. Шейк.
Цята, -ти, ж. 1) Крапинка, пятнышко, точка. 2) Капля. Йди по воду, бо нема води й цяти. Черк. у. Ум. цятка, цяточка.
Шпичка, -ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.