Жоло́битися, -блюся, -бишся, гл. Коробиться.
Ламати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє.
2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає.
3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Хто ламає слово, той віру ламає.
4) — коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея.
5) — язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб.
Очерт, -ту, м. Кругъ. очертом, очертою. Кругомъ, въ кружекъ. Очертом сідали, срібло й злато на три части паювали. Дума. Очертами сідали, пили да гуляли.
Пов'ючити, -чу, -чиш, гл. Навъючить (многихъ) Стоять коні попутані, пов'ючені.
Слиз, -зу, м.
1) Слизь.
2) Раст. Malva silvestris.
Сучитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Навязываться, налазить. Так і сучеться до його, а він усе мовчить. Чого воно, оця невіра, сучеться?
Сцільник, -ка, м. = стільник. Ум. сцільничо́к.
Тирво, -ва, с. = тирло 3.
Улежуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. улежатися, -жуся, -жишся, гл. Улеживаться, улежаться. Груша добре влежалась.
Чернушечка, -ки, ж. Ум. отъ чернушка.