Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

риляч

Риляч, -ча, м. Животное съ рыломъ, кабанъ. Рудч. Ск. І. 22.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 16.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИЛЯЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИЛЯЧ"
Байраченько, -ки, с. Ум. отъ байрак.
За́йчичок, -чка, м. Ум. отъ заєць.
Ілем, -ма, м. Раст. вязъ. Ultus montana. ЗЮЗО. І. 140.
Квіточка, -ки, ж. Ум. отъ квітка.
Лапичка, -ки, ж. Кусокъ земли, оставшійся послѣ раздѣла цѣлаго загона. Черниг. г.
Неподобно нар. 1) Не сходно, не похоже. 2) Не такъ, какъ нужно, плохо.
Попісцяти, -цю, -циш, гл. Пососать. Як попісце корову теля, то й дасться здоїти. Волч. у.
Самопальний, -а, -е. Самовоспламеняющійся. Засвітив самопальний сірничок. Рудч. Ск. II. 180.
Туршник, -ка́, м. Густой мелкій лѣсъ изъ смере́к. Шух. І. 80.
Хвостовик, -ка, м. Часть плуга: клинь, при помощи котораго можно опускать плугъ глубже или мельче. Канев. у. Чуб. VII. 399.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИЛЯЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.