Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Владати, -даю, -єш, гл. Обладать, владѣть. Князі Вішневецькі владали на Україні великими маєтностями. Стор. Владав трохи не половиною земель українських. О. 1861. X. 136.
Глушиця, -ці, ж. Раст. Lamium. Вх. Пч. II. 32.
Доди́бати Cм. Додибувати.
Крихкенький, -а, -е., Ум. отъ крихкий.
Нишком нар. Потихоньку, украдкой, шепотомъ. Щось нишком балакали. Ном. № 12832. Ой брат сестру завертає, а невістка нишком лає. Н. п. Я, мамо, нишком прийшла. МВ. І. 72. Як хто хоче, так по своїй матері й плаче: їден нишком, другий в голос. Н. Вол. у. Ум. нищечком. Ой випиймо, кумо моя, собі нищечком. Грин. III. 655.
Повтанажувати, -жую, -єш, гл. Утомить сильно (многихъ).
Поросюк, -ка, м. = порося.
Руський, -а, -е. 1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій. 2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська. Левиц. Пов. 8. 3) Великороссы. Левч. 187.
Ужів, -же́ва, -ве = вужів.
Украяти, -раю, -єш, гл. 1) Отрѣзать. Дружба ножа не має, нам хліба не вкрає. О. 1862. IV. 6. Я вкраяв би свого живого серця. К. ЦН. 291. 2) Откроить, отрѣзать.