Драби́на, -ни, ж. 1) Переносная лѣстница. Нема тії драбини, щоб до неба достала. 2) = драбки. Занедужав чумаченько, на драбину похилився. 3) Рѣшетка возлѣ яслей. Ум. драби́нка, драби́ночка.
Лиса́к, -ка, м. 1) Плѣшивецъ. 2) Животное съ свѣтлымъ пятномъ на лбу. 3) Обнаженный берегъ или возвышенность. 4) Птица лысуха, черная, Fulica atra.
Мо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать.
Нічниця, -ці, ж.
1) Родъ большой удочки, которая ставится на ночь.
2) Одинъ изъ злыхъ духовъ (по вѣрованіямъ гуцуловъ).
3) мн. Безсонница. Нічниці напали, та казав би ніч, дві, а то ось тиждень вже затого буде.
Нявк, -ку, м. = нявкання.
Осадник, -ка, ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія.
Пійняти, -йму, -меш, гл. = поняти. Пійняв його пан Потоцький з коня за чуприну. В чистім полі много коней; є і карі, є й гніді. Як іспіймем, то поїдем, як не піймем, — пішки підем. Ходи, батеньку, з мене змія здійми! — Нехай тобі той іздійме, хто тебе пійме. А на заробітках такого поросказує про себе, що хто його не зна, то всяке пійме віри, що й справді він стоющий хазяїн.
Призводити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив.
Умірати, -раю, -єш, сов. в. умерти, умру, -реш, гл. Умирать, умереть. Коли емірати, то вмірати, — то все треба день оперяти. Хто за віру умірає, той собі царсто заробляє. Щоб я вмер, коли неправду кажу. Хто вмер, той каятиметься, — такой хорошій солнечный день. вона вмерло — води! Она сильно, до смерти хочетъ воды.
Шпачиний, -а, -е. Скворцовый. Назнав я шпачине кубелечко.
