Абе́тка, -ки, ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. Ум. Абе́точка.
Дрань, -ні, ж. 1) = дрантя. Як люде дрань, то така їх Ордань. 2) = драниця.
Жа́йворінка, -ки и жа́йворінок, -нка, м. Жаворонокъ. Собака жайворінка ловив, та й господаря загубив. Ум. жа́йворіночок.
Кріпкий, -а́, -е́ 1) Крѣпкій.
2) Здоровый, сильный (о человѣкѣ). Іще кріпкий чумак був. Це ж добре, як дівчина кріпка на вдачу... а инша зовсім розбештується.
3) Сильный. А зіма вже морозами кріпкими укріпила.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Моркоті́ти, -кочу, -ти́ш, гл. Бормотать. Жид хату закладав, то моркотить (Богу все молиться).
Окрадати, -да́ю, -єш, гл. = обкрадати.
Омірати, -ра́ю, -єш, гл. Замирать. Серце йому омірало.
Сміттюга, -ги, ж. Ув. отъ сміття. Множество сору.
Хвилівник, -ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля.