Дога́д, -ду, м. Догадка. Аби погад, то вийде й догад. Не в догад. Невдомекъ. І не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу. На дога́д зна́ти. Догадываться. Ще соколонько не долітає, а батенько на догад знає. На дога́д казати. Говорить намеками. На дога́д дава́ти. Намекать. Дає тому на догад.
Досва́татися, -таюся, -єшся, гл. Досвататься до чего нибудь.
Капелюх, -ха, м. 1) = капелюха. 2) Иногда капелюхами называются только наушники въ такой теплой шапкѣ. У зайчика шкурка м'якенька, тепленька, — будуть мені на зіму рукавички і капелюхи. Cм. капель. 3) Шляпа. Мут зілечко ізривати, за капелюх класти. Ум. капелюшокъ.
Кволіти, -лію, -єш, гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти.
Обамбурити, -рю, -риш, гл. Ошеломить, огорошить. Часом засяде хто небудь та з-за дуба булавою як обамбурить по спині, то й пролежиш який час.
Отам нар. = оттам. А батько де? — Отам і там.
Покрапляти, -ля́ю, -єш, гл. = накрапати. Дощик покрапляє.
Пошкалювати, -люю, -єш, гл. Посмѣяться надъ чѣмъ.
Рахкати, -каю, -єш, гл. Квакать.
Фукати, -каю, -єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає.
