Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вирідний, -а, -е. Выродившійся. Желех.
Забрюхна́тіти, -тію, -єш, гл. Забеременѣть. Забрюхнатіла дівчина, мені молодцю біда. Грин. ІІІ. 683.
Краголь, гля, м. 1) Родъ кегля. КС. 1887. VI. 478. Cм. краколь и скраголь. 2) Родъ скалки для катанья? (Хуста) качала в краглю на столі. Чуб. III. 290.
Ло́нька, -ки, ж. Ложка. Встрѣчается только въ слѣд. пословице: Добра кванька, та нема лоньки, — хиба буду полькам. Ном. № 11968.
Перистий, -а, -е. = перістий. І ти з міста, і я з міста, кажуть люде, що периста. Сама сіла, погляділа: була чорна — поруділа. Чуб. V. 113. 2) перисті чоботи. Сапоги съ красными голенищами и чорними головками. Харьк.
Полисіти, -сію, -єш, гл. Облысѣть. Пуста голова а ні полисіє, а ні посивіє. Ном. № 6156.
Скрутнути, -ну, -неш, гл. Поворотить, крутнуть. Скрутнула головою і мовчки вийшла з хати. Мир. Пов. II. 46. Поклав на одного коня руку, — той тілки головою скрутнув. Мнж. 30.
Сприщитися, -щуся, -щишся, гл. Покрыться прыщами.
Т пред. = д, къ. Надійшов же т ній завидь-завидко. Гол. IV. 33. Надійшов же. т ній батенько її. Гол. IV. 90.
Торити, -рю́, -ри́ш, гл. = торувати. Шейк.