Валниця, -ці, ж. Перекладина, на которой лежатъ концы вала (въ мельницѣ). . Ум. валничка.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Духва́ти, -хва́ю, -єш, гл. Надѣяться, полагаться. Він духває на своє багатство. Та й на дядька не дуже духвайте.
Загамува́тися, -му́юся, -єшся, гл. Успокоиться, утихнуть; удержаться. Не руш її (дитини), — тільки що загамувалась.
Загні́тиця, -ці, ж. Болѣзнь ногтя, ногтоѣда.
Замнятня́, -ні́, ж. = зам'ятня.
Позавічний, -а, -е. Заглазный, заочный.
Сап'янний, сап'яновий, -а, -е. Сафьянный. Сап'янні черевички на нозі. Шик-пик, не в сіх, не в тих, в сап'янових.
Шаплик, -ка, ж. Перерѣзъ, невысокая широкая бочка безъ верхняго дна, чанъ.
Шовківка, -ки, ж. Шелковая шапка.