Вивадити, -джу, -диш, гл. Выпречь. Мусів коні вивадити.
Вихрянути, -ну, -неш, гл. = вихрякнути. Душі не вихрянуть.
Гайдук, -ка, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой вивійти, отамани, панськії гайдуки. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» 2) Особаго рода танецъ. 3) гайдука садити, ударити. Танцевать въ присядку. ударила б гайдука, та боюся мужика. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. 4) Ніс гайдука скаче. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ум. гайдучок. Ув. гайдучище.
Ґарґа́ло, -ла, с. Горло.
Захожалый, -а, -е. прил. Захожій.
Збу́рення, -ня, с. 1) Разрушеніе, ниспроверженіе. 2) Волненіе, возмущеніе.
Остивно, -на, с. Деревянная рукоять в остях.
Пороспукати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и роспустити, но во множествѣ.
Розмаяти Cм. розмаювати.
Росторгувати, -гую, -єш, сов. в. росторга́ти, -га́ю, -єш, гл. Разрывать, разорвать. Дораз бим тя росторгала, крукам, вранам розметала. Злу. прокляту бабу казав.... кіньми росторгати.
