Заору́дити, -джу, -диш, гл. = заорудувати. — в свої́ ру́ки. Прибрать къ рукамъ.
Заставни́й, -а́, -е́ Положенный, отданный подъ залогъ, заложенный, закладной.
Захрущаты, -щу, -щышъ, гл. = захрупостіти. Зомліє, було, нога, захрущыть кістка. Як заломить свої руки, аж пальці захрущали.
Знелюдіти, -дію, -єш, гл. Сдѣлаться нелюдимымъ, одичать.
Кіптіти, -пчу, -тиш, гл. Дымиться. Не туман то в полі кіптить, не грім грімить.
Могу́чий, могущий, -а, -е. Могучій, сильный. Не завидуй могучому, бо той заставляє. Могущий він і мудріш сопротивник. Могущого чоловіка з десятку не викинеш.
Скомшити, -шу́, -ши́ш, гл. Скомкать, измять.
Хвосток, -тка, хвосточок, -чка, м. Ум. отъ хвіст.
Хрум меж., выражающее хрустѣніе. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть.
Шептун, -на, м. Знахарь, пришептывающій.
