Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зака́пати, -паю, -єш, гл. = закрапати. Червона кров закапала з пучки. МВ. ІІ. 66.
Злучення, -ня, с. Соединеніе. Злучення України з Москвою. Левиц. І. (Правда, 1868, 448).
Мокри́на, -ни, ж. Мокрое мѣсто, болото. Вх. Уг. 252.
Насуплюватися, -плююся, -єшся, сов. в. насупитися, -плюся, -пишся, гл. Нахмуриваться, нахмуриться. Один з троянської громади, насупившися, все мовчав. Котл. Ен. II. 34. Лемішка сидів насупившись. Левиц. І. 275. А тут хмара насупилась і зразу така темрява! Г. Барв. 236.
Поварець, -рця, м. Перекладина, на которую навѣшиваютъ котелокъ, когда въ немъ варятъ. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Половник, -ка, м. 1) Закромъ для мякины. Угор. 2) Родъ хлѣва для мякины и пр. — иногда какъ часть клуни, иногда отдѣльно. Чуб. VII. 397. Лохв. у. Славяносерб. у. Въ Галиціи хлѣвъ, гдѣ зимой стоитъ овцы и телята. Фр. Пр. 136.
Порозру́бувати, -бую, -єш, гл. Разрубить (во множествѣ).
Сморчок, -чка, м. = сморж. ЗЮЗО. І. 128.
Травняк, -ку, м. Настойка на разныхъ травахъ. Ум. травнячо́к.
Хвойдина, -ни, ж. Прутъ, хворостина. Шейк.