Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

проїсний

Проїсний, -а, -е. Прожорливый. Та хай їм лиха година, щоб я поповичів годувала, — бо це народ проїсний. Харьк. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 467.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЇСНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЇСНИЙ"
Гнітитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Давиться, надавливаться. 2) Быть угнетаемымъ. 3) хліб гнітиться. Хлѣбъ подрумянивается. Паска ніяк не гнітиться. Кролев. у.
Далечі́нь, -ні, ж. Большая даль. Куди землі за один день обійти таку далечінь, що має 900 милійонів перстов. Ком. І. 25.
Запле́катися, -каюся, -єшся, гл. Забрести, забраться. По глубоких лісах, далеко від людських осель, заплекавсь і заложив собі гайно медвідь. Шух. I. 22. Cм. заплентатися.
Засиса́ти, -са́ю, -єш, гл. 1) Засасывать. 2) Жалить, кусать (о змѣяхъ). Хто буде цю молитву знати... Не буде звір його поїдати, не буде гад його засисати. Грин. III. 151.
Одягний, -а, -е. = одіжний 2. Г. Барв. 380, 104. К. ЧР. 223. Червона як рожа та таки й одягна. Кв. І. 133. Сам одягний — таки зовсім як міщанин. Ном. стр. 219. Ум. одягне́нький. О. 1862. IX. 68.
Рай, раю, м. 1) Рай, жилище прародителей. Як Бог вигнав Адама і Єву з раю, то вони посідали в лісі. Чуб. І. 146. 2) Рай, жилище праведныхъ. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. 3) Родъ игры; также рай з пеклом. Ив. 34, 36, 37. 4) На второй день крестинъ обычай омовенія рукъ роженицы и пр., послѣ чего участники (кромѣ роженицы) идутъ въ шинокъ угощаться на деньги бабки; все это называется ходити в рай. ХС. VIІ. 433. Ум. райо́к, райо́чок. Шевч. 630. Чуб. III. 322.
Тестенько, -ка, тестечок, -чка, м. Ум. отъ тесть.
Удовольнити, -ся. Cм. удовольняти, -ся.
Усилковуватися, -вуюся, -єшся, гл. Силиться, стараться. Не дурно ж вони так усилковувались мене випхнути. Мир. ХРВ. 387.
Шутий, -а, -е. Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 45. Kolb. І. 65. Шух. І. 210. «Нема такого діла, щоб я не зробив!» — «А налигай шутого вола за роги.» — «Еге, коли ні за що налигача зачепити.» Черном. б) Безухій, безхвостый. шутий собака (безухій); шута корова (безъ хвоста); шутий цап — козелъ безъ бороды. Берд. у. в)чоловік. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. Козел. у. г) — та цибуля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. Лебед. у. е) шута шия. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. Берд. у. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті. Шух. І. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОЇСНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.