Виднити, -ню, -ниш, гл. Вынуть дно.
Го́нір, -нору, м. = Гонор.
Кавал, -лу, м. Кусокъ, часть. Нема нікде кавал землі. Ум. кавалець, кавалок, кавальчик. Не порубаний я дуже: головонька на четверо, а ніженьки на шестеро, білі палці на кавалці, а рученьки на штученьки. За кавалок кишки сім миль пішки. Треба nрацювати, щоб кавалок хліба мати. Ой не руш же, наймитоньку, та хліба цілого, — ой там лежить на полиці кавалок цвілого. Рвали тіло по кавалку, пускали на воду.
На́всторч нар. Стоймя, отвѣсно.
Наговори́ти, -ся. Cм. наговорювати, -ся.
Обсіятися, -сіюся, -єшся, гл. 1) Окончить сѣяніе. 2) Обсыпаться вокругъ. Обложився вальками, обсіявся маком свяченим.
Прохватень, -тня, м. Въ игрѣ въ вивертень: такой ударъ брошенной палкой въ другую, лежащую на землѣ, палку, при которой брошенная проскальзываете подъ лежащей.
Різничити, -чу, -чиш, гл. = різникувати. Я різничу, торгую мнясом — тим мене і прозивають різником.
Стіб, -бу, м. Стежокъ.
Удерти, -ся. Cм. удирати, -ся. Удесяте, нар. Въ десятый разъ.