Здиба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. зди́бати, -баю(-блю), -баєш(-блеш), гл. Встрѣчать, встрѣтить. Костю, чи не здибали-сте де мого Михаська? Ідуть, ідуть, здибають пана. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Біда здибав легко, а трудно її збутися. Він нас здибав за селом.
Кування, -ня, с.
1) Кованіе. Кування молотом.
2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Ум. куваннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка.
М'ясце́ и мнясце́, -ця́, с. Ум. отъ м'я́со.
Підкроїти Cм. підкроювати.
Попровірчувати, -чую, -єш, гл. Просверлить (во множествѣ). Попровірчував дірочки в дошці.
Поспихати, -ха́ю, -єш, гл. Спихнуть (многихъ). Я вас із неба поспихаю.
Роспорошка, -ки, ж. Въ выраж.: у роспорошку — вразсыпную. Так вони, хлопці, так у роспорошку од нього та й повтікали. у роспорошку піти. Разсѣяться, разбѣжаться. Більше війська немає? — Немає, пане гетьмане: усі вроспорошку пішли.
Скучник, -ка́, м. = скучень.
Сундачитися, -чуся, -чишся, гл. Плестись, тянуться. Школяри вже сундачуться.
Утиритися, -рюся, -ришся, гл. Ввалиться, втащиться, втиснуться. Що б не було на вас, дідусю, важко, як ми вдвох до вас у хату втиримось.
