Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Завіта́льник, -ка, м. Посѣтитель. Мучать Тетяну завітальники. Хто не зайде, то все одно кажуть, що Василь до иншої ходить.
Наї́житися Cм. наїжуватися.
Належи́то нар. = належно. Ой гуляла належите, доки було в мішку жито.
Перестрибувати, -бую, -єш, сов. в. перестрибнути, -ну, -неш, гл. Перепрыгивать, перепрыгнуть. Схиляються (хлопці) один до другого у кутку, а останні перестрибують.
Підтоптаний, -а, -е. 1) Стоптанный. Підтоптані чоботи.
2) Старый, пожилой, пожившій. Чоловік підтоптаний. Лучча за мене й не піде, бо я підтоптаний. підтоптаний панич. Старый холостя къ.
Повирізувати, -зую, -єш, гл. Вырѣзать (во множествѣ), перерѣзать (многихъ).
Потерпління, -ня, с. = потерпіння.
Почути, -ся. Cм. почувати, -ся.
Пригра, -ри, ж. Вылетъ пчелъ значительной кучей изъ улья на нѣкоторое время. Зашуміло село, як на пригру бджоли.
