Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́лий I, -а, -е = Ґулий.
Збува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. збу́тися, -дуся, -дешся, гл. 1) Избавляться, избавиться. Біда здибає легко, ти трудно її збутись. Ном. № 2171. Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив. Ном. № 10826. 2) Сбываться, сбыться, исполняться, исполниться. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. ІІІ. 327. 3) Лишаться, лишиться. З добрим думцею князь високого стола додумається, а з лихим думцею і малого стола збудеться. Ном. № 946.
Кріпкенько нар. = кріпенько.
Кудеревий, -а, -е. = кудерявий. Ум. кудере́венький. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке. Kolb. І. 118.
Лежня́, -ні́, ж. = лежа. За лежнею ніколи посидіти. Ном. № 10846.
Подівок, -вку, м.? Быть можетъ: підвівок — подвѣваніе, подвѣяніе? Золотий золотничок, чого ти забився, із міста звалився? чи ти з подимків, чи ти з подівків? Чуб. І. 129.
Попрокидатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и прокинутися, но о многихъ. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти. Харьк. Раненько походили корови, раненько й попрокидалися. Зміев. у.
Роскрасти, -ся. Cм. роскрадати, -ся.
Сплюща, -щі, ж. Ливень, проливной дождь. Вх. Зн. 65.
Сподіяти, -дію, -єш, гл. Совершить, сдѣлать. Що ти починив, мій голубе? що ти сподіяв? МВ. (О. 1862. III. 71). Нехай і так, нехай я гріх сподіяв. К. Іов. 40.