Висварити, -рю, -риш, гл. Добыть съ бранью.
Відхідливий, -а, -е. Легко успокаивающійся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду.
Зберегти́́ Cм. зберігати.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Обідник, -ка, м. = обидник.
Окопати, -ся. Cм. окопувати, -ся.
Підчорнити Cм. підчернювати.
Стелина, -ни, ж. Доска въ потолкѣ. Ум. стелинка, стелиночка.
Суш, -ші, ж. 1) Сухое время года. Така суш, що й жати не можна. 2) Сухія деревья. Це не садок, а сама суш. 3) Сухой валежникъ. Як крадеться черкес по тій тропі, то під ногами в його суш і трісне. 4) Сухой воскъ, соты, изъ которыхъ нѣтъ меду. Здається і взяток був, а тепер вибивати — суш та й годі.
Упрост нар. Прямо. Як скочить на ноги та впрост до короля.
