Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ворітка, -ток, мн. ум. отъ ворота.
Горюва́льник, -ка, м. Человѣкъ, которому приходится бѣдствовать, горевать. Ум. Горюва́льничок. Мій таточку, мій горювальничку.... Ви наскитались, ви нагорювались. Мил. 186.
Зроб, зро́бу, м. 1) Совершеніе, исполненіе работы. довести до зро́бу. Исполнить, сдѣлать. Тоді аж зароблять вони велик спасибі, як доведуть до зробу, до пуття тую роботу. Васильк. у. прийнятися до зро́бу. Приняться за дѣло, за исполненіе работы. Як приймуться до зробу, у той час оддамо гроші. Васильк. у.
Одх.. Cм. отъ відхамаркати до відхтітися.
Під'ярок, -рка, м. соб. Полугодовалые ягнята, съ которыхъ можно стричь шерсть. Вас. 198.
Спечний, -а, -е. Жаркій, душный (о днѣ). Вх. Пч. 65.
Удака, -ки, ж. Удача. Аф. 312. Удака під Кумейками. Стор. МПр. 68. на вдаку. Наврядъ, едва-ли.
Упроситися, -шу́ся, -сишся, гл. Испросить разрѣшеніе войти. Упросились злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538. Упросивсь до тих людей на ніч. Рудч. Ск. І. 158.
Утримати, -ся. Cм. утримувати, -ся.
Чвати, чваю, -єш, гл. 1) = цькувати. Не раз, не два псами чвали. Гол. III. 184. 2) чває один на другого. Ѣдкими словами уязвляютъ другъ друга, ругаютъ. Фр. (Желех.).