Виштирити, -рю, -риш, гл. Выпроводить, выгнать. Я таки його виштирила з хати.
Дада́кач, -ча, м. Болтунъ.
Зір, зо́ру, м. Взоръ, взглядъ. Гляне, — в'яну як від зору злої чарівниці.
Камратисько, -ка, м. = камрат (ув.). А чекайте, камратиська, горілки нап'ємся.
Мі́ряти, -ряю, -єш, гл. 1) Мѣрить, измѣрять. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють. 2) Цѣлить, прицѣливаться, мѣтить.
Нахиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. нахилити, -лю́, -лиш, гл.
1) Наклонять, наклонить. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш.
2) Склонять, склонить (кого къ чему). Не нахиляв (її) на свою стежку.
Перепудитися, -джуся, -дишся, гл. Перепугаться.
Понадбивати, -ва́ю, -єш, гл. Надбить, отбить часть (во множествѣ).
Татунин, -на, -не. = татунів.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.