Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гуко́ну́ти, -ну, -неш, гл. То же, что и гукну́ти, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. І. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.
Дерев'яни́й, -а́, -е́. 1) Деревянный. К. ЧР. 81. Дерев'яна стіна. Ком. II. 52. 2) Безчувственный. Ой п'яна я, дерев'яна я. Чуб. V. 1135.
Дудні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. І. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.
За́спіль нар. Сплошь, подрядъ. Мнж. 180.
Обороватий, -а, -е. Круговидный. Шух. І. 284.
Палочник, -ка, м. Раст. Typha angustifolia L. ЗЮЗО. I. 140.
Повипростувати, -тую, -єш, гл. Выпрямить (во множествѣ). Посідали на траві і ноги повипростували. Черниг. у.
Позарошувати, -шую, -єш, гл. Замочить росой (во множествѣ).
Спосібність, -ности, ж. 1) Пригодность. 2) Случай, оказія.
Управо нар. Вправо.