Вудвуд, -да, м. = одуд.
Гарукатися, -каюся, -єшся, гл. Ссориться, браниться.
Гілля Ii, -ля, с. соб. Вѣтви. Ой вітер не віє, гілля не колише. Ой дуб на березу гіллям похилився. Ум. гіллячко. Дубок і опустив гіллячко.
Гнівати, -ваю, -єш, гл.
1) Гнѣваться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати.
2) Сердить, гнѣвить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година.
Заледащі́ти, -щі́ю, -єш, гл. Облѣниться. Заледве, нар. Едва лишь.
Залю́тий, -а, -е. = лютий. Зімонька-зіма та залюта була.
Пестування, -ня, с. = пестіння. Після такого пестування та бачучи материки сльози, туж-туж Оксана не признається, що се вона, плаче.
Росплести, ся. Cм. росплітати, -ся.
Спрямити, -млю, -миш, гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
