Живе́ць, -вця́, м. 1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. 2) Молодое, дикорастущее деревцо, выкопанне для окулировки; также новые побѣги, отростки садоваго дерева. 3) Въ деревѣ: живая древесина. 4) Источникъ, ключъ. 5) Пульсъ. 6) Живая мелкая рыба, которую надѣваютъ на удочку, какъ приманку. 7) Подпочва. Не можна дуже глибоко пускати плуга, бо можно живцю достати. 8) Отличающійся въ разрѣзѣ темнымъ цвѣтомъ, плотный слой выдѣланной на подошвы кожи. 9) Ремешекъ съ деревянной палочкой на концѣ. Онъ прикрѣпляется къ неводу и свободнымъ концемъ съ палочкой накручивается на канатъ, когда его нужно тянуть. Як тілько мережа наближалась до берега, ті, що стояли на кінці кодоли, роскручували живці. 10) Ремешекъ, около котораго плетется кнутъ. 11) Желѣзное кольцо посрединѣ верхней части ярма, — въ него проходить дышло экипажа, плуга.
Зла́яти, злаю, -єш, гл. Обругать. Ти ж мене не збив, не злаяв, догани не дав.
Нехати, -ха́ю, -єш, гл. Не трогать. Нехайте, нехайте, — шо з нього буде!
Подрібці, -ців, м. мн. = подріб.
Понасаджувати, -джую, -єш, гл. Насадить. Пругом кущі всякі зелені понасажувані. Се ж він своїми руками і дерева понасажував.
Поперебігати, -гаємо, -єте, гл. Перебѣжать (о многихъ). Усі поперебігали на цей бік.
Согрішати, -ша́ю, -єш, сов. в. согріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Согрѣшать, согрѣшить.
Уця, уці, ж. = увця.
Фатів, -това, м. Дуралей, шутъ: баловень.
Штирити, -рю, -риш, гл. Гнать. Раз чорт і штирив свиню.
