Гній, гною, м.
1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє.
2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало.
Єди́ний, -а, -е. Одинъ, единый, единственный. Покидаю тебе, серденятко моє, гей єдиному Богу. Друже мій єдиний! Його єдиная дитина покинуть хоче.
Заси́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. заси́дітися, -джу́ся, -дишся, гл. Засиживаться, засидѣться. Як тільки було почує дзвін, то вже ні заграється, ні засидиться. Зоя звеліла не давати багато пляшок на стіл, щоб духовенство не засиджувалось.
Зи́чно нар. Громко, звучно. Громада зично загула.
Ми́катися, -каюся(-чуся), -каєшся(-чешся), гл. Бросаться. 2) Слоняться, шататься, бродить, носиться. На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати в сіни, то з сіней знов у хату, і не дививсь. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. 3) — у що. Лѣзть, соваться. Коли не піп, не микайся у ризи.
Потріб, -би, ж.
1) Надобность, дѣло. Купив оце й я собі на потріб дерева. Сей оскіпок у потріб піде. В нас іде на потріб ціла липа, а не колена. Яворина все на потріб яку там купуєся.
2) своя потріб. Естественная нужда, испражненіе.
Розжиток, -тку, м. 1) Развлеченіе? Служу рік, служу другий, — ні смутний, ні веселий. Шчо мене не займає, нічо не тішить.... Тільки того й розжитку, коли стану бувало на стойці та собі тихесенько поплачу. 2) Разжива. Задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток.
Убриндуватися, -дуюся, -єшся, гл. Одѣться. Вийди, вдово, вийди, небого! — Почкайте мене хоць годиночку єдную, найся в коралини (сорочку, спідницю, черевички, хустку) вбриндую.
Хлюнути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Вода так і хлюне тобі у вічі.
Штукарь, -ря, м. Шутникъ, забавникъ, проказникъ.
